КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
Талант, натхнення і щоденна праця
"Слов'яночка"
вокально-хоровий ансамбль
"Чорнобривці"
фольклорний ансамбль
Малий склад ансамблю "Родослав"
сцена татарського танцю
Пленерна практика
студенти спеціалізації "Декоративно-прикладне мистецтво"
Народний ансамбль пісні і танцю «Сузір’я»
Вокальний ансамбль «Anima»
Хореографічний ансамбль «Родослав»
Основний склад оркестру народних інструментів
Акомпануюча група народного ансамблю «Сузір’я»
Ансамбль народних інструментів
Ансамбль бандуристів
Джаз-бенд училища
Естрадно-симфонічний оркестр
free accordion menu module
Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія

Традиційно навесні, з першого травня українці святкують маївки. Цей цикл свят є дуже унікальним, тому що вони переплітаються з християнськими та язичницькими канонами. Закінчується цикл Зеленими святами на Трійцю.

У словнику Маї́вка – традиційні весняні розваги, гуляння в гаю, лузі чи лісі, що беруть початок від римських весняних свят на честь богині Маї (чи бога Майюса); в Україні особливо були поширені серед спудеїв і бурсаків Києво-Могилянської академії, які разом з учителями виїжджали за місто святкувати прихід весни на лоні природи [Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 596.].

Відпочинок весною на лоні природи. [Горпина (на перелазі):] Добривечір! Хліб-сіль! Маївку справляєте? (Вас., III, 1960, 153); Ось вони цілою групою — хлопці, дівчата — сфотографовані між зеленню біля надмогильного пам’ятника батькові українського театру — Кропивницькому. Ось маївка їхня в лісопарку (Гончар, Людина.., 1960, 40).

Маївки у народних традиціях

Із сивої давнини наші предки прикрашали свої оселі та садиби красивим, вже розквітлим від довгого зимового сну квітом. Наші прадідусі та прабабусі вірили, що запашні свіжозірвані духмяні квіти оберігають оселі від усього нечистого. Жінки і дівчата завжди добре знали, які саме трави й гілля з дерев потрібно збирати. Лепеха, м’ята, любисток, а також гілочки клена, липи, які мають бути освячені у церкві, вважаються оберегом.

У деяких селах понині існує звичай освятити поле на маївку. На думку господарів землі, цей обряд – оберіг, який захистить врожай від граду та повені.

Є регіони України, де на маївку плели вінки для худоби і квітчали її. Таким чином господар дякував тваринам за продукти, якими вона обдаровувала ґазд.

Мояліші на Срібній Землі

На Закарпатті маївка має особливе значення. У родинах, де плекають традиції, хлопці до першотравня готуються заздалегідь. В основному такий звичай притаманний представникам угорських та словацьких меншин, але згодом його запозичили й інші жителі. Тут воно називається «мояліш», тобто майський.

Парубки обирають гарне, молоде та пишне дерево, зазвичай це берізка або липка. Її прикрашають найрізноманітнішими стрічками. Свої задуми кожен тримає у секреті й довіряє їх тільки своєму найкращому й найвірнішому другу. Його й просить про допомогу. Мояліш, або майське дерево доленосне й для кожної дівчини. Адже прикрашене стрічками зелене «запрошення» хлопець-залицяльник встановлює на воротах своєї обраниці, тої дівчини, яку він уподобав та має щодо неї серйозні наміри. Таке майське деревце хлопці встановлюють на ворота у ніч з 30 квітня на 1 травня. Із настанням ранку молодик із нетерпінням чекає реакцію своєї обраниці. Зазвичай дівчата здогадуються про те, хто саме їм подарував такий незвичний букет. Якщо панянка приймає пропозицію залицяльника й погоджується з ним зустрічатися – дерево залишається на місці. Та якщо хлопець не до вподоби вибагливій дівчині, дерево миттєво опиняється на смітнику.

Також із настанням травня, а це вже період після Великодня, коли вже завершився піст, діти та молодь виходили на затишні галявини, придумували різні ігри, співали, танцювали.

«Маївка» в церковних служіннях

Травневі дні є особливим, радісним часом. Упродовж цього місяця вшановують Пресвяту Богородицю. Традиційні «маївки» – це молебні, що правлять по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці і містять, як головний елемент, Лоретанську літанію. Початків її слід шукати у піснях на прославу Пресвятої Діви, відомих на Сході вже у V ст. На Заході присвячення травневого місяця Матері Божій з’явилося на межі ХІІІ і XIV століть, завдяки іспанському королю Альфонсу Х. Він заохочував підданих, аби вечорами збиралися на спільну молитву перед статуями Богородиці Діви. Так в особливий спосіб християни звертаються з молитвою та проханнями до Божої Матері та просять у Неї заступництва. В Україні традиція служіння маївки поширилась із сусідньої Польщі. Західна Україна стала перетином двох літургійних традицій, і «маївка» прижилась у східному обряді.

Так як основні польові роботи були виконані до першого травня, селяни традиційної України влаштовували собі відпочинок в цей день, виходили за село відпочивати, грати в народні ігри-розваги, співати і танцювати, запрошували троїстих музик.

 

«Українські пісні в сучасній обробці»

Обробка О. Токар. Солісти Наталія Кваснюк та Євген Осипенко. Виконує Народний вокальний ансамбль «Слов’яночка», керівник Людмила Шугаєва.